Привіт! Сьогодні не буде ні мотивації для навчання, ані книг про самоорганізацію, ані… [все, що в тебе тепер асоціюється з цим блогом]. Насолоджуємося канікулами! =) Цього разу поговоримо про приємне - шкільне дитинство!
Мені завжди подобалося слухати від бабусі та від батьків історії з їхнього дитинства. Шкільні роки зазвичай усім запам’ятовуються найкраще. Із плином часу дрібнички перетворюються на найяскравіші спогади!
Хочу розповісти тобі свою історію шкільного дитинства, а саме - найкумедніші епізоди!
Пам‘ятаю, це був жовтень чи навіть листопад 2008 року. Наша школа тоді ще традиційно проводила день самоврядування - до нас приходили хлопці й дівчата зі старшої школи та проводили цілий день нам уроки. І саме того дня мені «пощастило» на уроці математики зробити свою першу помилку. Звучить дивно, проте я не жартую. Мабуть, перші 2 місяці насправді просто й помилятися не було в чому :D Я тоді сиділа хвилини зо дві й просто дивилася в зошит, не знаючи, як тепер виходити з цієї «халепи» світового масштабу. Тоді я згадала: коли ми були на морі, я малювала й щось писала в свій блокнот, мама вказала на заштриховане місце й сказала мені, що в школі так нам не дозволятимуть виправляти помилки.
«А як тоді дозволять?» - все гадала я.
Врешті, зібравшись із силами, я все ж вирішила підійти до Насті [здається, так звали ту дівчинку на заміні]. Треба було бачити її реакцію на моє запитання: «А що з цим можна зробити?» та перелякані очі в додаток… - Дитя не знало, що робити з помилкою...
Пам’ятаю, як моя найкраща подружка наступного року принесла до школи книжку, в якій спеціально для дітей розповідалося про те, звідки вони беруться. Це була секретна річ (книжка), подивитися на яку та почитати декілька її сторінок могли лише декілька людей відразу - щоб не запалили!
Колись мені розповідали історію про мого однокласника й булочку. Мене того дня не було в школі, проте весь клас ще довго згадував цей день. Раніше в нашому класі частенько ламалися дверцята шафи, де ми складали спортивну форму для уроку фізичного виховання. Й одного дня, після ранкового огляду тієї шафи вчитель публічно робить висновок, що дверцяти черговий раз «ввалились» та не відчиняються. Й обіцяє «громаді нездолених та позбавлених фізкультурної форми» одразу ж повідомити про несправність завгоспові. І тут неочікувано десь позаду лунає плач і чутно схлипування. Як виявилося потім, це був один із моїх однокласників. А на запитання «Що сталося?» він жадібно відповів «У мене там булочка залишилася» XD
Маю навіть новорічну історію. Було в моєму житті й таке, що всіх дівчат мого класу, буквально кожну, зі мною включно, звинуватили в тому, що ми закохалися в одного хлопчика. Усе це відбувалося, коли я була в п‘ятому класі. Ми мали влаштувати виставу з альтернативним персонажем типу Діда Мороза або Санти. Кожен клас мав представляти новорічний символ певної країни. Я вже не пам‘ятаю, який дістався нам, проте й досі згадую ту дивну й комічну ситуацію. Ми мали всім класом обрати нашого «Діда Мороза». Було в нас 2 кандидати. Склалося так, що після пробної репетиції абсолютна більшість проголосувала саме за одного з них. Тоді й почався треш… другий хлопчик був явно антифеміністично налаштованим XD : вирішив, що саме жіноча частина «суддів» була необ‘єктивною. Він почав плакати та кричати:
«Ну звісно, ви усі в нього закохалися!» - тож тепер ти знаєш, як спихувати відповідальність за власні недоліки чи недопрацювання на чиюсь закоханість ;)
Пам’ятаю також період, коли в нашій школі з‘явилася охорона, яка не випускала дітей зі школи під час навчального дня. От тоді нікотинозалежним у нашій школі стало складно жити. Одна дівчинка якось настільки захотіла покурити, що наважилася лізти крізь кватирку в туалеті. Проте спроба не виявилася успішною, адже вона застрягла: деякий час верхня частина її тіла стирчала на більше ніж п’ятиградусному морозі й чекала, поки друзі допоможуть їй повернутися в рідні шкільні теплі стіни. Але були й такі, кому вдавалося знайти спільну мову з охоронцем, а потім розповідати вчителеві: «Так, я проліз крізь кватирку в жіночому туалеті», аби не видати охоронця й надалі мати привілегію «виходу зі школи» XD
Часто згадую історії з дитинства. Сподіваюся, ти також маєш приємні й смішні спогади з молодших класів. Бажаю вам усім приємних зимових канікул та, нарешті, багато снігу!
Приєднуйся