Враховуючи те, що за 11 років школи ми зазвичай вже втомилися від усіх тих не дуже радісних і не дуже справедливих подекуди моментів, сьогодні хочу розповісти тобі, які позитивні речі дала мені школа та які якості вона в мені виховала! 

      Тож, чому навчила мене школа? 

• Вчитися. Прагненню до нових знать

Маю зазначити, що любов до навчання в мене формувалася спочатку досить тоталітарно, а надалі — абсолютно демократично. Важливу роль, звісно, в цьому процесі відіграли моя природна допитливість та зацікавленість. Проте починалося все з батьківського примусу: з маминої подачі я списувала по декілька сторінок вже у першому класі, а від бабусі на мене чекала щоденна порція розв‘язування задач. 

Але саме завдяки школі в мене сформувалося бажання вчитися, яке в цьому закладі освіти ще підкріплювалося відмінними оцінками та вчителевим добрим словом в адресу моїх старань. Таким чином моя дитяча «любов до знань» підкріплювалася десь кнутом, а десь і пряником.

Ну а вже в четвертому класі я дійсно полюбила вчитися! Я закохалася в англійську мову, зрозуміла, що читання якоюсь мірою навіть мені подобається… А усвідомлення того, що мені ще й непогано все це вдається, взагалі робило цей процес надзвичайно приємним!

• Виконувати нецікаву / рутинну роботу 

Можливо, колись така моя думка і втратить своє значення, проте, на мій погляд, вміння іноді змиритися й виконати те, що тобі не подобається, — це корисна штука. Не секрет, що від виконання певної роботи в школі нас просто нудить! Але ж ніщо не дається легко. Звісно, дуже важливо робити те, що тобі реально подобається, й любити те, що робиш! Проте, на шляху до успіху є такі речі, які просто потрібно виконати, поки ти не на тому рівні крутого підприємця, де вже можеш дозволити собі делегувати частину своїх ненависних обов‘язків. 

• Толерантності, милосердю й лояльності до людей  

На уроках етики ще в 5-6-му класі прекрасна вчителька Ольга Іванівна причепила мені таку чудову рису, як толерантність. І лише згодом я усвідомила, що, виявляється, бувають люди, яким би дійсно не завадило мати такого педагога.

Саме на її уроках я дізналася про існування такого жахливого соціального явища, як расизм. Адже, маючи в класі темношкіру дівчинку, з якою ми дружили, я навіть не думала, що існують люди, які чомусь просто так ненавидять представників інших рас. 

Саме Ольга Іванівна вклала в мою голову, що людина є вільною й може робити зі своєю зовнішністю те, що вона хоче: фарбувати волосся у зелений, робити пірсинг, одягатися так, як їй подобається, — і це нормально! 

Саме від цієї жінки я дізналася про існування атеїзму! І, — уявіть собі, як це чудово, — розповідаючи про це, вона говорила, що така думка також має право на існування, а такі люди — нічим не гірші за тих, хто відносить себе до певної релігії! 

• Вмінню аргументувати власні думки та доводити свою позицію 

На уроках української літератури ми часто влаштовували вербальні дискусії з різних тем. Також учителька часто давала нам цікаві теми на твір-роздум, а ми потім зачитували свої твори перед усім класом. Таким чином я дійсно навчилася аргументувати свої припущення, ідеї та не боятися висловлювати власні думки. І, здається, це просто необхідно кожній людині! 

• Розумінню деяких життєвих реалій 

У школі мені стало відомо, що не завжди працює прислів’я: «Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе». Адже НЕ всі ставитимуться до тебе добре [так, вважай мене богинею тавтології]; я зрозуміла, що таке лицемірство; зрозуміла навіть, що таке заздрість.

Також я побачила: життєві ситуації бувають абсолютно різними. Завдяки цьому я дуже рідко засуджую людей, і перед тим, як зробити якісь висновки, подумки ставлю себе на місце тієї особи, — це часто допомагає усвідомити причини певної поведінки чи навіть дій. 

Таким чином я намагалася сказати тобі, що в будь-чому можна знайти чимало позитивних аспектів — варто лише фокусуватися на них, а не на негативі! І навіть погані ситуації мають дещо хороше: вони роблять нас «мудрішими», стійкими та готовими до випробувань долі!