З 22 по 29 листопада вибухові знижки до -20% на курси підготовки до ЗНО

Художні засоби з української літератури на ЗНО ( 1 частина)





 

Здавна в літературі з’явилися тропи. Тропи — це засоби увиразнення мови творів, які реалізуються в словах чи словосполученнях, вони бувають різноманітними. Щоб успішно скласти ЗНО, учень має знати їх та вміти розрізняти в художніх творах.

Алітерація — повторення однакових або близькозвучних приголосних для підвищення інтонаційної виразності, емоційності. «Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се?» (Т. Шевченко).

Алюзія — натяк, що відсилає читача до певного літературного твору або історичної події з розрахунком на знання й проникливість читача, який має цей натяк витлумачити. Алюзії «Вставайте! Кайдани порвіте!» і «не паралітик... народ мій» відсилають читача до Шевченкового «Заповіту» та Франкового «Мойсея».

Анафора — єдинопочаток; уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор. «Я на вбогім, сумнім перелозі. Буду сіять барвисті квітки. Буду сіять квітки на морозі. Буду лить на них сльози гіркі» (Леся Українка).

Антитеза — зіставлення слів або словосполучень, протилежних за змістом. «У мужички — руки чорні. В пані рученька тендітна» (Леся Українка).

Гіпербола — художнє перебільшення. «О, сліз таких вже вилито чимало. Країна ціла може в них втопитись» (Леся Українка).

Епітет — художнє означення (який? яка? яке? які?). «Я на вбогім сумнім перелозі. Буду сіять барвисті квітки» (Леся Українка).

Постійний епітет — часто вживане у фольклорних творах художнє означення: червона калина, кінь вороненький, синє море, широкий степ, битий шлях.

Епіфора — повторення однакових слів, словосполучень наприкінці віршових рядків або строф (у поетичних творах), фраз — у прозі чи драмі. «Ми дзвіночки. Лісові дзвіночки. Славим день. Ми співаєм. Дзвоном зустрічаєм: День! День» (П. Тичина).

Інверсія — непрямий, незвичний порядок слів у реченні. «Напружений, незламно-гордий. Залізних імператор строф.» (Є. Маланюк).