Українська література: топ-5 способів запам’ятати, хто який твір написав.

Погодьтеся, вам знайоме відчуття, коли точно знаєте сюжет твору, усіх персонажів вивчили поіменно, не переплутаєте, якого кольору в героя очі, і все ж таки з’ясували, хто власник електричної мухобійки, але раптом не можете пригадати автора? Думаю, таке бувало з кожним. Зараз я продемонструю кілька мнемотехнік, які допоможуть побудувати логічні ланцюжки й за жодних обставин не забути автора твору.

1. Портрет-підказка

Якщо ви гарно малюєте, вам пощастило. Якщо ж ні, можете знайти зображення в Інтернеті, прикласти аркуш до екрану смартфона, легенько обвести обриси олівцем, покласти листок на стіл і вже там вдосконалити свій малюнок. Але якщо у вас є принтер, можна скористатися ним. Про що я оце? Намалюйте чи роздрукуйте портрет письменника, чиє обличчя ви впізнаєте й точно знаєте, хто це. Наприклад, фізіономію Шевченка, Франка й Лесі знає чи не кожен школяр. Далі спробуйте пов’язати зовнішність митця з деталями з твору, який він написав. Наприклад, в кучерях кожуха Тараса Григоровича можна побачити гори Кавказу, вуса перетворити на орла, а на місці носа розмістити Прометея-страждальника. Таким чином ми запам’ятаємо, що саме Шевченко є автором «Кавказу».

Також було б непогано заплющити Кобзареві око, натякаючи на поему «Сон», а одну брову перетворити на сову, з якою ліричний герой літав у небі. Інше око варто залишити розплющеним і надписати над ним: «Живе». Потім провести стрілку до іншого, зазначивши: «Мертве». І наостанок провести стрілку до чола, де могло б теоретично розташуватися третє око, якого поки немає, і зробити підпис: «Ненароджене». На місці третього ока втулити вагітну «Катерину», у якої дитя таки було народжене, але згодом. Таке можна втнути з будь-яким письменником: Франка слід запроторити в пустелю і дати йому в руки скрижалі Мойсея, а у вусах Яковича нехай заплутається беркут – той, що Захар. Лесю Українку можна заквітчати, розпустити їй коси та зробити очі різних кольорів, як у Мавки, випустити з рота хмаринку з нотами, що гуляють лісом. Так і запам’ятаємо, що йдеться про «Лісову пісню». Схему ви зрозуміли, думаю, впораєтеся й з рештою авторів.

2. Буква перетину

Помічайте спільні букви в імені чи прізвищі автора та місцях, персонажах, предметах із твору. Створюйте в уяві кросворди, де ці літери перетинатимуться. Наприклад, у Олександра Олеся є вірш «О слово рідне! Орле скутий!..». У назві тут дві букви «о», якими починається як ім’я, так і прізвище поета. А якщо ви, скажімо, сумніваєтеся, хто написав «Інтермецо» – Котляревський чи Коцюбинський, то не вагайтеся: Коцюбинський перетинається з назвою твору своєю літерою «ц». Ще один приклад. Роман, у якому дія відбувається в Пісках («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), має автора, чиє ім’я починається також на «п» і має містити «с» (беремо перший склад топоніма). Павло і Пантелеймон одразу відпадають, залишається лише Панас. До того ж, «піс» (peace) перекладається як «мир». А прізвище нашого Панаса – Мирний. Ось вам і магія. Метод перетину букв можна застосовувати ду-у-уже широко. Ось іще кілька варіантів: Леся Петрівна – «Лісова пісня», Довженко – «… Десна», Павло Тичина – «Пам’яті тридцяти»… А далі – самостійно.

3. Автор ховається в персонажі

Чомусь, учні дуже важко запам’ятовують автора «Мартина Борулі». А тут усе набагато простіше, ніж здається: просто уявляєте Мартина, того, що дворянство отримував, з карими очима у формі рибок. Наш Боруля впродовж усього життя хотів стати великою рибою (фразеологізм, що має значення «впливова людина») і мріяв про дворянство так пристрасно, що його карі очі перетворилися на карпів. «Карі карпи» – Карпенко-Карий. Такий метод можна застосовувати і в поезії. Сонет «У теплі дні збирання винограду» містить образ мула – це мікс віслюка й кобили. Так-от, уявляймо, що замість морди в нього рило. Про мулів з рилом написав, звісно, Рильський. І такий пошук натяків на прізвище письменника в будь-якому образі можна здійснювати, допоки не набридне. Головне – переконайтеся, що не перенесли персонажа в зовсім інший твір.

4. Допомога третього

Для того, щоб запам’ятати автора твору, можна використовувати ще й посередника – ваше додаткове знання про твір чи автора. Наприклад, як запам’ятати, що саме Іван Нечуй-Левицький написав «Кайдашеву сім’ю»? Якщо ви знаєте, що кульмінацією твору був момент, коли Мотря виколола око Кайдашисі, то автором має бути той письменник, якого називали «всеобіймаючим оком України». Якщо ж митець так добре бачить, то, мабуть, має якусь іншу ваду. Наприклад, не чує. Ось і все: автором «Кайдашевої сім’ї» є Іван Нечуй-Левицький. Або, приміром, якщо ви пам’ятаєте, який твір є «малоросійською оперою» (це «Наталка Полтавка»), то можна рухатися отак: опера – це там, де багато співають по нотах. Які є ноти ? «Ля» і «ре». Такі ж буквосполучення є у прізвищі Івана Котляревського. Шукайте зв’язки в найбільш неочікуваних місцях.

5. Картки для завчання

Якщо ж асоціативний метод не спрацьовує, то можна просто наробити стосик карток, де з одного боку буде назва твору, а з іншого – прізвище автора. Ви можете грати в картки з другом чи користуватися ними самостійно: читаєте вголос назву твору, пригадуєте автора, називаєте його ім’я, зазираєте на зворот картки, перевіряючи себе. І так щодня перед сном по 10 хвилин. Якщо вирізати й писати ви лінуєтеся, то занести пари «автор-назва» можна на спеціальний онлайн-ресурс Quizlet. Тренуватися там можна за допомогою різних режимів, оберіть для себе найзручніший. Якщо така програма не сподобається, загугліть аналоги.

Отже, сподіваюся, мої техніки були для вас корисними і ви вже ховаєте назву твору у вусах свого важко запам’ятовуваного автора.