У кожної людини настане такий момент

Колись у кожної людини настане такий момент, коли вона сяде біля теплого каміна, подивиться на полум’я і скаже: «Як же це розмірене та одноманітне життя задовбало!».

І цій людині обов’язково спаде на думку якась, на перший погляд, найпальнутіша у світі ідея, яка через 5 хвилин здасться не такою вже й пальнутою. А ще через десять хвилин ви будете складати план дій для її втілення.

Так сталося й зі мною. Як бачите, ви не одні:)

Навесні цього року, буквально після Великодня, мені жах як захотілось запросити письменника Макса Кідрука до школи. Я вже знайома з його творчістю, тож запрошувала не для того, щоб наша школа покрасувалась у його турі.

Аби усе вийшло як треба, варто заручитись чиєюсь підтримкою. Я розповіла про цю ідею моєму найкращому другові.

Оскільки він теж читав Кідрука, то 100% підтримав мене, після чого я почала втілювати своє «ідеїще» в життя.

Та, як казав сам Кідрук, «Косатка, яка так високо злетіла вчора ввечері, з громоподібним шумом упала назад, в океанську безодню».

Виявилось, що Кідрук пише новий роман. А коли він пише новий роман, то мало куди виїжджає. Тобто ідея на той час накрилась мідним тазиком.

Та я не здавалась.

Я сказала Ельвірі Яцуті, його менеджеру (Елло, якщо ти це читаєш – дякую:)), що чекатиму сповіщення. І потягнулись не так, щоб дуже, але все ж трохи напружені дні очікування.

І вони закінчились лише тоді, коли мені написала одна з їхньої (тепер можу писати – нашої) команди (дякую, Оксанко:)) і повідомила, що до нас таки їде Кідрук. Ой, моїй радості не було меж!

А далі потяглась робота. Я ледь не кожного тижня курсувала з бібліотеки в бібліотеку, списувалась з Оксаною та думала: «Тільки б усе нормально минуло».

Вересень проминув як «фіть» – у безкінечній пробіжці по класах з метою розповісти їм, хто такий Макс Кідрук, що він пише, де він подорожував тощо.

Нарешті 30 вересня. Рівно два дні «до Кідрука» або «до презентації», як я їх називала. І тут у мене з’явились дурнуваті думки – а якщо нічого не складеться? Якщо взагалі вся школа буде з мене сміятися, бо я забуду «промову»? А якщо з ними щось станеться дорогою?..

Такі attacks of doubt траплялись нечасто за два дні. Але все ж я тряслась від хвилювання так, як ніколи в житті.

Вівторок. Приганяюсь до школи зі швидкістю двох Шварценегерів, адже від хвилювання трясе удвічі більше. І, як на зло, знаю, що чергую. Та нічого, на тоді моя класна керівниця дала, так би мовити, відгул.

Приблизно 9:50. Я ходжу шкільними коридорами, мене тіпає, мов у пропасниці, адже їх іще нема. А за всіма писаними й неписаними законами, вони мали б уже бути. І тільки потім ми дізнались, що у них спустило колесо і вони приблизно на півгодини спізняться.

«Фух, всі живі, усі приїдуть». І знову рейсую по усіх трьох поверхах.

Нарешті біля школи з’являється темно-синя машина.

Підсумую – Макс виявився дуже крутою людиною, бомбезною просто! Презентація була крутецькою!

І скажу словами Макса Кідрука – «Для результату потрібний довготривалий період, банальна впертість і віра у свої сили! І хай там що відбувається, хай там що тобі кажуть»

 

 

Дякую вам! Ви найкращі!!!

Ваша Сонячна Птаха :)

Хочеш першим дізнаватись новини про ЗНО?

Заповни форму і отримуй найсвіжішу інформацію для ефективної підготовки до ЗНО.


Бути в курсі останніх новин ЗНО

Ми проти спаму. Ваша особиста інформація ніколи не буде передаватися стороннім особам

Вау, тепер отримати 200 балів на ЗНО ще простіше!

Чекай на наше «дякую» на свої пошті. Обіймаємо.

Коментарі

Про нас



Ми в Києві

Ми в Харкові

Що ми пропонуємо

mastercard
visa

©  ZNO.UA - всі права захищено. Копіювання дозволяється лише за умови розміщення активного клікабельного посилання на ZNO.UA