Сюрприз дня, або як я Шевченка писала

Ви просили - я зробила. І тепер завжди так буде. Амінь!

На численні прохання усього доброго люду я роблю цей пост про конкурс Шевченка.

Тепер розповім не спогади, а події дня. Let's go!

Прокинулась я від того, що світло з сусідньої кімнати фугасить прямо мені в зіньки.

А поруч на комоді співає на 75% гучності «Cool For The Summer» Демі Ловато. Пішла вимикати будильника – і зі всього маху всандалилась у бильце ліжка.

Так, день починається нормально так… Але я швидко відігнала від себе ці думки і пішла збиратись.

Коли ми уже вирушали на автобусну, день подарував мені перший сюрприз на сьогодні – я побачила просто крутезний схід. Градієнт рожевого, лілового та фіолетового – такого я ще ніколи не бачила, вау!

Потім довелось трішки почекати автобуса, який, зараза, чомусь на вимогу не зупинився. Але врешті-решт ми вмостилися, сіли та поїхали.

У дорозі захотілось повторити аналіз творів Шевченка – а дулі вам! Інтернет зник, а роздати Wi-Fi ніхто не зволив. 

Хвилюючись, сяк-так доїхали до Горохова. І – о диво! – інтернет з’явився. Та повторювати уже не було коли, для того, щоб дістатись до гімназії, залишалось 20хв. І ми взяли руки в ноги, ноги в руки і помчали.

Задихані, захекані, розхристані з язиком на бороді, кулею влетіли в НВК, та запізнились все одно :)

Підписавши роботу та читаючи завдання я зрозуміла, що от ну не треба було хвилюватись і психувати щодо того інтернету.

Завдання взагалі не було пов’язане з Шевченком та його творчістю. Ага. Таке буває :)

Була тема «Чому я пишаюсь своїм однокласником/однокласницею/ товаришем/ товаришкою».

Написала про сестру Юлю. Не рідну, чотириюрідну (якщо що, це авторський неологізм), але найприкольнішою у світі :)

Написала. Переписала. Подякувала. Вийшла з кабінету. Пішли, купили квиток, піцу. Почекали автобуса. Сіли й поїхали додомууу.

Коли приїхали, дорогою зайшли у кафе, купили цукерок і поспішили додому, адже треба складати сумку на «Артек-Буковель».

Вечір видався «ну-таким-середньо-прикольним». Я сиділа в інтернеті, дивилась відео і трохи куняла, аж тут мені подзвонила Руслана Анатоліївна. Мене, зізнаюсь, трошки трясло від хвилювання. Але коли Р. А. сказала: «Вітаю, їдемо на обласний етап», у мене вирвалося зітхання (звісно, з полегшенням).

Ось так я з’їздила :) Втомилась, звісно – капець! Та й похвилювалася трохи. Зате яких сирних паличок наїлась! А піци! А соку! А цукерок! Смакота! :)

Маєте теми для наступних постів? Пишіть у коментарі :)

А у вас були такі ситуації?

Ваша Сонячна Птаха :)

 

Хочеш першим дізнаватись новини про ЗНО?

Заповни форму і отримуй найсвіжішу інформацію для ефективної підготовки до ЗНО.


Бути в курсі останніх новин ЗНО

Ми проти спаму. Ваша особиста інформація ніколи не буде передаватися стороннім особам

Вау, тепер отримати 200 балів на ЗНО ще простіше!

Чекай на наше «дякую» на свої пошті. Обіймаємо.

Коментарі

Про нас



Ми в Києві

Ми в Харкові

Що ми пропонуємо

mastercard
visa

©  ZNO.UA - всі права захищено. Копіювання дозволяється лише за умови розміщення активного клікабельного посилання на ZNO.UA