Зворотний
дзвінок

Чому, окрім академічних знань, я навчилася від ZNOUA

​Якщо Ви читаєте цей блог, то напевно вже знаєте про чудову якість підготовки до екзаменів від ZNOUA. Тож, сподіваюсь, Ви зрозуміли, що мова піде не про те, як мені пояснювали українську революцію або, що таке цикл Кребса; і навіть не про те, як мене навчали вирішувати логарифмічні рівняння… Ні, буде про дещо більш абстрактне) Розповім Тобі, як змінилося моє розуміння самого навчального процесу, моє ставлення до деяких речей та спосіб мислення щодо них за майже 2 роки із ZNOUA . 

​Тож чого такого ще мене навчили?

​​ Фільтрувати інформацію 

Вивчаючи українську літературу у школі, я намагалася опрацьовувати великі об'єми інформації. «А що ж тут поганого?»  – запитаєте Ви. Чимала частина того, що я намагалася запхати у свої нейронні мережі, фактично, являла собою непотрібну воду й крадіїв нашого дорогоцінного часу. Біографії письменників «від народження до смерті» на ЗНО жодного разу не знадобилися… А, лише уявивши, скільки годин за 11 шкільних років я витратила на написання цих конспектів – стає страшно!

Однак на курсах процес дійсно був орієнтований не на кількість – на якість!  Ми вчили про авторів лише основне. Тобто не усе те, що пишуть в підручниках, а те, що зустрічається в тестах. База не витісняє з наших голів іншу важливу інформацію і дозволяє застосовувати логіку й асоціації, тобто думати, а не згадувати! Таким чином я зрозуміла важливу річ: фільтрувати інформацію – надзвичайно важливо, адже це дає можливість мислити й мати свіжу голову. Розумний мінімалізм рулить ;)

​Якщо прикладати максимум зусиль, можна за 1 рік наздогнати програму 7-8-9-10-11 класів.

​У своєму найпершому блозі на цьому сайті я дещо розповідала Вам про свою «історію кохання» з біологією. Якщо коротко: на початку 11 класу мої знання з цього предмету обмежувалися будовою клітини та деякими загальними знаннями з анатомії. [крапка] Не мені Вам розповідати про явище «написала к.р. – і благополучно забула», до того ж у нас деякий час взагалі не було вчителя з біології. Написавши претест на 128 балів, я одразу ж попередила Маргариту, що «майже нічого не знаю». Проте я розуміла, що мені просто кров із носу потрібно скласти ЗНО на високий бал, до того ж біологія дійсно мене не на жарт зацікавила. Таким чином я умовно зробила біо предметом, на який маю витрачати більше часу аніж на решту, адже знала, що вона в мене реально «кульгає». Не кічуся, але свої 189 я заробила [хоча могла готуватися й трохи  краще]. Тож і Ти зможеш!!!

Користуватися мнемонічними фразами

​Першою мнемонічною фразою, яку я почула, була «КаФеПТаХ» в n-ному класі на уроці української мови. Тоді ще я не знала про те, що таке мнемоніка. Свідомо із цією цікавою річчю я познайомилася саме на курсах. І до сих пір вважаю, що це –найкрутіший спосіб запам’ятовувати деяку інфу. Мнемонічні фрази ми використовували на заняттях з біології та української мови. Ще більшої цікавості додає те, що такі фрази можна вигадувати й самотсійно, до речі, таким чином ще й фантазія розвивається ;) До речі, минулого року я читала  «Компас серця»  – дещо біографічна книга відомого американського нейрохірурга Джеймса Доті (чувак, що зустрічався з Далай Ламою та «врятував» компанію-розробника кіберножа від банкрутства, практично врятувавши цим багатьох людей). І, уявіть собі, саме у цій книзі він згадує про те, як під час навчання в медичному коледжі користувався мнемонічними фразами, готуючись до екзаменів. Тож це дійсно перевірений спосіб)

 Жартувати над тим, що здається нудним і гнітючим,​​​ а іноді й навіть щирою маячнею.

​Над значною частиною творів програми з української літератури я реально мучилася: десь мене бісила тупість та наївність героїв, десь – жахливі діалоги, і під кінець – відсутність настрою та гнітюче відчуття як післясмак від традиційних українських народних страждань та знедолених доленьок (навмисна тавтологія). Однак на ZNOUA.  мене оточувала геть інша атмосфера –ми усі постійно жартували над такими моментами, щодо авторів, щодо героїв творів… Ось тоді я подумки сказало собі: «А шо так можна було?». Тож ставтеся до цього легше, якщо ви також сприймаєте усю цю «гнітючість» близько до свого серденька. Знаходьте позитив у будь-якій ситуації, в будь-якому авторі та в будь-якому творі ;)

 Навіть, коли здається, що ти «not sth enought» і що «все одно шансів мало», – варто все ж таки спробувати!

​Коли в кінці серпня 2019 я прочитала пост про те, що ZNOUA шукають блогерів, я загорілася бажанням написати конкурсні есе. Однак декілька годин потому ейфорія розвіялася і  моя внутрішня «Аня-реаліст, що мислить вже без рожевих окулярів» почала свою шарманку «вони ж шукають 11-класників, а я вже починаю навчання в університеті…» , «Чи вистачить у мене натхнення й часу писати кожного тижня?», «А що як у мене не вийде?» і так далі. Тож до останнього дня дедлайну я вважала, що не маю шансів. Проте я вирішила подивитися в анкету учасника конкурсу – і знайшла малесеньку деталь, частково завдяки якій я тепер пишу цей блог. В опитуванні анкети було питання на кшталт «Чи навчаєшся ти в 11-му класі?». І далі фраза, що мене врятувала, яка вказувала на можливість написати іншу відповідь у спеціальній строфі. І я сприйняла це як шанс) До речі, конкурсні есе я писала в останні години перед дед-лайном. А тепер вже майже 9 місяців пишу тут блоги для Вас) Тож пам'ятайте: спробувати ніколи не зашкодить!  

Сподіваюсь, ця квінтесенція моїх висновків стане тобі у пригоді! Не припиняй піклуватися про своє здоров‘я, мій послаблено-карантиновий читачу! «Зустрінемося» за тиждень! :)

Хочеш першим дізнаватись новини про ЗНО?

Заповни форму і отримуй найсвіжішу інформацію для ефективної підготовки до ЗНО.


Бути в курсі останніх новин ЗНО

Ми проти спаму. Ваша особиста інформація ніколи не буде передаватися стороннім особам

Вау, тепер отримати 200 балів на ЗНО ще простіше!

Чекай на наше «дякую» на свої пошті. Обіймаємо.

Коментарі

x

Про нас



Ми в Києві

Ми в Харкові

Що ми пропонуємо

mastercard
visa

©  ZNO.UA - всі права захищено. Копіювання дозволяється лише за умови розміщення активного клікабельного посилання на ZNO.UA