10 підказок: як відрізнити мене від 16-річної

По-перше, ще раз представлюсь. Я — SMM компанії ZNOUA, дизайнер, ілюстратор, поет. Маю вищу освіту у сфері реклами, працюю на двох роботах. Мені 24 роки.
 
Чомусь і в офісі ZNOUA, і на конференції «Абітурієнт-2018», і в інтернеті, і на вулиці люди думають, що мені не більше 17-ти. Вже не вперше зі мною намагались фліртувати 11-класники, які є нашими підписниками або навчаються на курсах, думаючи, що я їх одноліток. У перукарні мене питають: «А мама тобі дозволила фарбуватись у синій?», а у грузинському ресторані не продають вино. 

Я не буду сканувати вам свій паспорт, щоб довести різницю у віці. Є іще багато рис, за якими можна відрізнити людей 20+ (покоління Y) від покоління Z.

Попереджаю, тексту буде багато, і ви можете з ним не погоджуватись. Я не спеціаліст з теорії поколінь, і багато чого буде скоріше стосуватись моїх особистих спостережень за 11-класниками. Я не претендую на статистичну точність і щодо кожного сумнівного моменту ви можете писати у коментарі (мене як SMM це тільки порадує).
 
Одразу подякую людям, які долучились до написання. Нижче буде багато цитат від них:
Тетяна Герасимова

 

Таня Герасимова,

керівник проекту і викладач математики 

 

 

Юліана Зелена

 

Юліана Зелена,

голова відділу онлайн-викладачів і вчитель української мови та літератури

 

 

 

Антон Острогруд,

консультант і demand

 

 

 Богдан Стрільчик

 

Богдан Стрільчик,

редактор блогу і e-mail маркетолог

 


 1. Ми нічого не знали

Коли я вступала до університету (2009 рік), Інтернет був далеко не у всіх (і інформації там було у рази менше, ніж зараз). Знаєте, як я обирала університет? Я йшла у бібліотеку і брала довідник (ДОВІДНИК, КАРЛ!). Ми з подругою у 10-11 класах брали книгу на 1000 сторінок, сканували інформацію про університети, у яких були потрібні нам спеціальності, виписували їх сайти (щоб потім у комп’ютерному клубі (!) зайти і почитати детальніше). Ніяких освітніх подій, крім днів відкритих дверей, взагалі не було. Нам ніхто не пояснював чим відрізняється ЗНО-2009 від ЗНО-2008. Не було онлайн-курсів (та і офлайн, якщо чесно, теж).

 
Богдан:
 
«Я дзвонив в універи і розмова виглядала так: "Добрий день, це Богдан, я вам уже дзвонив. А які документи треба принести? А дипломи МАН треба? А диплом з конкурсу Яцика? Угу... То приносити усе, що є?"» 
 
Що є у вас? У вас є Інтернет, події, курси, репетитори, онлайн-тести, портали, групи ВК і багато іншого. І цим вас розбалували. Ви думаєте, що усе знаєте про ЗНО, ДПА, вступ. Але практика показує, що чим більше інформації вас оточує, тим менше ви звертаєте на неї увагу.
 
Юліана:
 
«У мене комп'ютер з'явився у 8-му класі, Інтернет у 9-му. Коли я була в 11-му, з'явився паблік «Типовий 11-класник», і це було так круто, ми дивились меми 24/7».
 
На конференції «Абітурієнт-2018» минулої неділі (2 квітня) було 30 людей, хоча я б хотіла, щоб їх було більше. Було багато корисної інфи навіть для мене, цікаві спікери, мільйон запитань від дітей та батьків і купа радісних відгуків. Я бачила, як у дітей та батьків розкривались очі, коли їм розповідали про профорієнтацію. Який був шок, коли ми розповідали справжні новини про ЗНО, ДПА і вступ. Як цікаво було дізнатись, як працюють HR, і що насправді шукають роботодавці на ринку і конкретно очікують від вас. Проте послухали про це усього 30 чоловік, бо інші думали, що це усе можна прочитати в Інтернеті.
 
 
2. Ми невпевнені
 
Таня:
 
«Я хотіла вступити до Шевченка і просто зірвалась та поїхала у Київ. Але багато хто з моїх однокласників відмовився. Вони думали, що не пройдуть. Ми не знали реальної конкуренції».
 
Ми, на відміну від вас, не були впевнені у собі і своїх силах. Я вступала вже за ЗНО, і навіть сайт vstup.info у 2009-му вже було створено. Але знаєте що? Туди ніхто не заходив, бо інформація там майже не оновлювалась. Були університети, які просто не виставляли там дані про абітурієнтів чи навіть про свої спеціальності та конкурсний відбір. 
 
Багато теперішніх абітурієнтів теж бояться, теж думають, що завалять ЗНО чи не зможуть вступити. От тільки ви знаєте, що, доклавши певну кількість зусиль, зможете зробити все. Ми ж не знали, наскільки розумним треба бути, щоб написати на 200 чи вступити у Шевченка на бюджет. Ми і після університету залишаємось невпевненими. Люди 20+ думають, що недостатньо вміють, аби вимагати високу зарплату, недостатньо розумні, аби вступати на магістратуру чи аспірантуру. Ви ж впевнені у собі. Більшість з вас вже зараз знає, скільки зароблятиме після університету, і як саме.
 
 
3. Ми поступали «аби на бюджет»
 
Звісно, не всі. Але для більшості було головним пройти хоч кудись. Ніякого поняття gap year не було, відстрочок нам не давали. Ми обирали справу на все життя (тому, коли я кидала університет, це було такою трагедією та соромом для батьків).
 
Я склала ЗНО на високі бали (190+ з двох предметів і 174 з третього), але піти з ними туди, куди я хотіла (на видавничу справу та редагування), я не могла. По-перше, бо я не знала реальної конкуренції. У Шевченка станом на 2008-й було 25 бюджетних місць, серед них 27 абітурієнтів були 200-бальниками. Це не означає, що усі вони вступили, насправді на спеціальності навіть був недобір. Але я не поїхала, бо батьки б не платили за контракт (це по-друге).
 
Не подумайте, ми, так само як і ви, не знали, ким будемо. Щоправда, ніхто з нас ще й не знав, як буде заробляти гроші, і ми не обирали спеціальність, яка має їх приносити. У вас є більше свободи і можливостей, але не усі ви нею користуєтесь.
 
 
4. Ми наївні
 
Ми не перевіряємо інформацію по 10-15 разів, як це робите ви. Через те, що інформації було менше, ми вірили тому, що нам казали і тому, що було написано в Інтернеті або у книжках. Дістати програму ЗНО було майже нереально (ви не уявляєте як виснув testportal), тому багато хто готувався до ЗНО просто за тонкими книжечками «ДПА 11 клас».
 
Антон:
 
«Мене взагалі репетитор готував до екзаменів для вступу у ВНЗ, а не до ЗНО».
 
Коли у 2009-му вперше на ЗНО ввели англійську мову, я реально думала, що буде аудіювання. І ніхто з моїх однокласників  достеменно не знав, чи буде, чи ні, поки ми не прийшли складати тест.
 
Якщо ви представник покоління Z, то скоріше за все ви зараз думаєте: «А що, не можна було написати і запитати, чи це правда?». Ні, не можна було. Тому, що:
 
 
5. Ми не пишемо у приват
 
Це лише ваша фішка. Я ніколи не стану писати адміну групи, якщо знайду помилку, або мені буде потрібна допомога у пошуку якогось поста піврічної давності. Для цього є коментарі і форма пошуку. А ви будете. Може я вас здивую, але ми НІКОЛИ не спілкуємось голосовими повідомленнями. Ми навіть майже не пишемо у директ в Інстаграмі. І цьому є дуже просте пояснення. Для нас важлива анонімність.
 
Богдан: 
 
«В мою молодість був популярним Лепрозорій, на який висилали інвайти. Ми були закритими в Інтернеті».
 
Коли у більшості моїх однолітків з'явився комп'ютер — це був стаціонарний комп'ютер, один на цілу сім'ю. Ми не могли мати особистих фото (наші телефони цього не вміли, не кажучи вже про вихід в Інтернет). Ніякої особистої інформації, нічого ТАКОГО не можна було писати у ВК на сторінці, бо у будь-який момент могли зайти батьки з твого акаунту, і все прочитати. Хочете хвилинку ностальгії? Я зареєструвалась у Вконтакте у 2007-му (це навіть не було ВК, його так ніхто не скорочував). Тоді там були дві цікаві функції: на аватар можна було ставити гіфку, і у кожному приватному профілі була графа «анонимное мнение», де люди ставили тобі оцінки і писали усе, що про тебе думають. Ми писали на стіні одне-одному. А усе, що було більш особисте, ми говорили вживу.
 
Юліана:
 
«Ми дзвонили на домашні телефони і знали напам’ять номери однокласників»
 
Насправді у нас не лише не було особистих комп'ютерів, у нас і мобільних телефонів не було. А іще ми грали на одному компі удвох (тобто за однією клавіатурою у чотири руки). Коли зявились The Sims  часто можна було почути: «Я буду грати, а ти будеш дивитись». І це всіх влаштовувало.
 
Богдан: 
 
«Розвагою за компом було у ворді поговорити із "Помощником"».
 
6. Ми були дітьми
 
Діалог між Богданом і Антоном у офісі:
 
- Мені у 16 було смішно з жарту про палець.
- Мені й досі смішно.
 
Люди 20+ тільки що посміялись. А 16-річні сьогодні писатимуть мені весь вечір у приват: «Розкажіть жарт про палець. Я не розумію».
 
На жаль, ви дуже рано подорослішали. Тому ви і не такі наївні, як ми. Ви розумні, впевнені і розслудливі. Але це змушує вас брати на себе тяжкі рішення і відповідальність. Повірте, батьки та вчителі не вимагають від вас розумних рішень у 16, вам дозволяють пробувати і помилятись. Ви самі собі цього не дозволяєте.
 
 
7. Ми стояли у чергах
 
20-річні не застали радянських черг за дефіцитними товарами. Але ми сповна відчули на собі радощі черг, коли вступали. У 2009-му не було обмежень щодо кількості університетів чи спеціальностей. Обмеження були лише часові. О 6 ранку я приходила під університет, записувалась до черги у зошит (запам'ятомувала свій номер 267) і чекала. Десь о 17 годині, як раз перед тим, як закінчувались години роботи приймальної комісії, я потрапляла до ВНЗ і віддавала свої документи. Не встиг сьогодні? Приходь завтра о 6. Попереду цілий день. У мене Вконтакті досі є відео з 2009 року, зняте на телефон з 0,3 мегапіксельною камерою, де ми у черзі грали з повітряними кульками.
 
Ви не уявляєте, як вам пощастило. Склав ЗНО — заходиш в Інтернет дивитись результат. Вступаєш в університет — заходиш в Інтернет, подаєш документи, розставляєш пріорітети. У 2009-му пріорітети розставляли по-іншому. Якщо ти не дуже хотів навчатись у Чернівецькому університеті, то ти туди не їхав і не стояв 12 годин у черзі, щоб подати документи.
 
Але ви чомусь не радієте. Звісно, на вас лягає відповідальність — розставити пріорітети правильно. Це означає, що треба кілька годин просидіти на різних сайтах університетів, реально зважити, куди ти хочеш вступити, а куди ні, порівняти з минулорічним конкурсом. Проте у вас є шанс вступити туди, куди ви хочете. Просто виділіть для себе трохи часу і подумайте у тиші, хоч ви так ніколи не робите.
 
 
8. Ми могли навчатись у тиші
 
У 11-му класі я чекала десь до дванадцятої ночі, щоб усі домашні поснули, аби почати готуватись до ЗНО. Вмикала музику, читала книгу і конспектувала її. Для української я навіть читала тексти у повному обсязі (принаймні ті, яких не було на сайті ukrlib, бо, як і усюди, інформації там було мало). Вже пізніше, коли я жила у гуртожитку, я чекала, щоб усі поснули, аби почати готуватись до сесії чи працювати.
 
Ви робите не так. Вмикаєте телевізор, ноут, телефон, музику. Говорите з родичами і друзями. І при цьому готуєтесь до ЗНО. Концентрація уваги, відповідно, у вас набагато нижча і продуктивність також. Не можете засвоїти складну тему? Просто вийдіть з усіх акаунтів, зачиніть двері і почитайте у тиші. Серйозно.
 
9. Ми дивились телевізор
 
Юліана: 
 
«Ми усі спішили додому о 14:00, бо на Новому починались "Пригоди Джекі Чана" і "Друзі"»
 
Ви також дивитесь телевізор, але у вас все таки більше ніж 5 каналів (і є Інтернет). Якщо ви слухаєте рок, то навряд знаєте якісь пісні з шансону чи поп-музики. Якщо ви дивитесь «Чорне дзеркало», то навряд знаєте, хто переміг у минулому сезоні «Україна має талант».  Поставте поруч двох 11-класників з різних міст, які слухають різну музику і читають різні книжки — їм не буде про що говорити. Між поколінням Y та Z дуже велика прірва, проте прірви всередині покоління 20+ немає, бо у нас спільний культурний контекст.
 
Богдан:
 
«Який би ти не був розумний, ти усе одно знав хто зробив хет-трік у фіналі турніру "Кожаный мяч".
 
На жаль, вас мало що об'єднує. Це означає, що коли вступите до ВНЗ, особливо якщо ви з провінційного містечка переїдете до Києва, ви можете не знайти спільної мови з одногрупниками. Я не хочу вас лякати. Просто потурбуйтесь про те, щоб знайти собі друзів одразу. І не дивуйтесь, якщо хтось з ваших одногрупників не розумітиме мем про Тичину і липу, або слухатиме Монатіка, а не Pink Floyd.
 
10. Ми менше слідкували за собою
 
 
Ми об'єктивно гірше виглядали, ніж ви зараз. Сучасні 16-річні дівчата виглядають старшими за мене і, власне, хочуть виглядати старшими. Я не кажу, що треба перестати гарно одягатись чи чистити зуби, але і робити трагедію зі зламаного нігтя чи криво намальованої стрілки не варто. Якщо ви порвете колготи чи впадете у калюжу — просто посмійтесь.
Вам 16. Вам можна бути дітьми. Коли, якщо не зараз?

Оксана Гаджій

 

 

Оксана Гаджій

SMM-спеціаліст ZNOUA

 


Хочете отримувати сповіщення про свіжі блоги ZNOUA? підпишіться на новини у формі знизу!

 

Хочеш першим дізнаватись новини про ЗНО?

Заповни форму і отримуй найсвіжішу інформацію для ефективної підготовки до ЗНО.


Бути в курсі останніх новин ЗНО

Введіть, будь ласка, своє ім'я та адресу електронної пошти в наступну форму, і ми надішлемо Вам всю необхідну інформацію
Ми проти спаму. Ваша особиста інформація ніколи не буде передаватися стороннім особам

Коментарии

Про нас



Ми знаходимося в Києві

Ми знаходимося у Харкові

Що ми пропонуємо

©  ZNO.UA - всі права захищено. Копіювання дозволяється лише за умови розміщення активного клікабельного посилання на ZNO.UA